Translate


Баннер

Интернет реклама

Баннер

Шукати в цьому блозі

субота, 24 березня 2012 р.

Усього в мене було

Усе в мене було: тривоги і чекання,
Безліч дум, неспокій почуттів,
Перші зустрічі і перші сподівання.
Усього було, чого хотів і не хотів

Доле, доле, який був твій початок?,
Коли пробитись треба наперед
Крізь безліч штампів і печаток,
купи посвідчень і анкет

У кабінети відкрити двері,
Зупинитись терпеливо, віддалік,
Поки підніме голову з-за паперів
З кадрів, "великий" чоловік

Начальник гляне у анкету,
Так, для годиться, просто так
І можливо через " не теє" слово,
Необачний випадковий крок,
Заведе справу "особову"
І родовід твій вивчить назубок.

Захоче і виявить такі секрети,
Батьків вчинки, нерозумність їхніх дій.
Кожне "не теє" слово у анкеті,
Різних значень набува у ній.

Мов про таємну ту ракету
Мав писати про життя своє,
Втиснуть так його в анкету,
Щоб читалось так, "як є"


ОДИНОКА ХАТИНА

Одинока хатина над ставом дрімає,
Дитячого сміху у ній поки що не має.
А пізньої ночі така у ній тиша,
Що чути, як темрява дише

Одинока хатина над ставом дрімає,
Тут кожна піщинка мене пам"ятає.
І куди б не подавсь я по рідному краю
Слід босих ніжок своїх я впізнаю

Поки, ще стоїть моя хата,
Прощально дивиться мені услід.
Мого життя безмежна втрата.
Дитинства і юності опалий цвіт

Не пустка, не пустка у хаті над ставом,
Не кряче над нею ненависний ворон.
Вже внученята  до неї йдуть,
Збережуть і померти їй не дадуть


Закарпаття.
Березень 2012
Савчин О.М.



Хорошая служба знакомств
Знакомства с мужчинами по всему миру для общения, дружбы, и брака.
www.UkraineDate.com





середа, 21 березня 2012 р.

Карії очі, звабливі й сумні


Карії очі, звабливі й сумні,
Ви зі мною в чужій стороні.
У юні роки я вас покохав,
Нетерпляче щовечір вас виглядав

Очі кохані..., пройшли вже роки,
В спогадах ви і дотик руки.
Пісня кохання линула в ніч
Вже відлунала мов гомін сторіч

Карії очі, глибокі й сумні,
Вас не забуду бачу у сні.
Очі чарівні - ви цвіт навесні,
Може ще усміхнетесь мені

Довгий між нами час,
Відстань далека стоїть поміж нас,
Лиш сердечний щем зоставсь,
З мрією і надією  давно розпрощавсь

Савчин О.М.

Спасибі мамо!


У небі не літала ти ніколи,
Бо далі району стежка не вела
І днини не ходила в школу,
Не панною - селянкою росла

Не звикла в спеку в холодку сидіти,
Вила і мотика- вічні механізми рук,
А, як троє, ми малі, тебе обсіли,
Тоді дісталось материнських мук

Ти і прала, і чесала й ткала,
Готувала на стіл кашу і бульйон,
Не в дитсадку, самих ти нас лишала,
Коли на поле йшла полоти льон

І так спливли роки жіночі,
Я бачу знов моє село,
Твої ласкаві, материнські очі
І турботами змережене чоло

Чорний хліб ти Божим називала,
Учила змалечку хліб той берегти.
Щоб роботящими були,- навчала
Назустріч правді, - не брехні іти

Давно поїхав я від хати,
Були незгоди й гаразди.
Чекала незрадливо тільки мати,
З дороги зустрічала ти завжди

Я не такий син, як мати,
Щоб стільки повернув, скільки взяв.
У простій сільській, поліській хаті,
Де вперше "мама" вимовляв

Спасибі Мамо!. За науку й ласку,
За теплу тугу і без користі любов.
За непросту життєву казку,
За те, що в люди я пішов

Савчин О. 



Як тихо, сумно і незвично,

На рідний двір поглядаю,
На берізку струнку під вікном,
І маму свою я згадаю
І відро в її руках з молоком

Травою в дворі вже вкрилась стежина,
Нагадують батька мені
Старенька січкарня- машина
Й від трактора кола -ремні

Я батькову косу тримаю
І бачу на ній мозолі,
Покоси на лузі безкраї
Глечик молока і хліб на столі

Як тихо і сумно, незвично,
У хаті порожній без них.
Ніхто вже не зве і не кличе,
Немає їх вже тут, і біль не утих


Савчин О.М.
 Закарпаття

Прихильники

Мій список блогів