Я завжди пам”ятаю, Ті місця солов”їні, Де вперше несміло – кохаю Признався чорнявій дівчині Пам”ятаю білу хату край села, Що сховалась між дерев високих, Там юнь моя пройшла, Серед озерець синьооких Вперше там відчув любов, В чеканні серце колотилось, Коли на перше побачення ішов, Здавалось, все село услід дивилось А, я йшов і запитував “когось”, Хіба так просто сонце гріє?, Не просто ж так, задумане вдалось І від щастя серце мліє Не просто так, шелестить трава, Коли юнь в саду гуляє, Кожна стеблинка ожива, Коли життя кругом буяє Не просто так, люди всі, Собі пару виглядають, І квіточки тремтять в росі, І пташки тому й співають Так і роки, мов листя, на воді пливуть, Аж поки з юні золотої. Поволі у зрілість перейдуть, В храм суєти і мудрості людської Савчин О.
Translate
Шукати в цьому блозі
вівторок, 10 липня 2012 р.
Не просто так
Я завжди пам”ятаю, Ті місця солов”їні, Де вперше несміло – кохаю Признався чорнявій дівчині Пам”ятаю білу хату край села, Що сховалась між дерев високих, Там юнь моя пройшла, Серед озерець синьооких Вперше там відчув любов, В чеканні серце колотилось, Коли на перше побачення ішов, Здавалось, все село услід дивилось А, я йшов і запитував “когось”, Хіба так просто сонце гріє?, Не просто ж так, задумане вдалось І від щастя серце мліє Не просто так, шелестить трава, Коли юнь в саду гуляє, Кожна стеблинка ожива, Коли життя кругом буяє Не просто так, люди всі, Собі пару виглядають, І квіточки тремтять в росі, І пташки тому й співають Так і роки, мов листя, на воді пливуть, Аж поки з юні золотої. Поволі у зрілість перейдуть, В храм суєти і мудрості людської Савчин О.
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
Немає коментарів:
Дописати коментар