Translate


Баннер

Интернет реклама

Баннер

Шукати в цьому блозі

середу, 16 травня 2012 р.

РОЗМОВА З МАМОЮ


Рідна ненько! Ти з нами розсталась,
Відійшла туди, де зірки горять
І теж маленькою зіркою стала,
Там їх є багато і тебе нам не спізнать

Як тебе побачить найближчу,
Бо ж у небі всі зірки ясні,
Хоч піднімусь я на гору  найвищу,
Та побачу тебе лиш у сні

Відійшла ти, забрала і брата,
Скінчилися дні ваші земні
І десь там у небесних палатах
У вас вдвох покої одні

Вам тополі вже не сняться,
Три старі тополі при ріці,
Лиш вітри на могилах зляться
І задувають свічку у руці

Тож, спалахніть обоє в небі ярко,
Хоть на мить, щоб спізнати вас.
Невже вам нас не жалко
Невже не бачите ви нас

вівторок, 15 травня 2012 р.

ЛИСТ ДО БАТЬКА

Де ти, тепер батьку? Я не знаю,
Шлю з Землі тобі листа,
Ти ж не міг забути свого краю,
Де так тяжко ніс свого хреста

Скинь плиту з могили
 І приходь в колишній сад,
Чи впізнаєш? Ми ж його садили
І все побив весінній град.

Проведу, як ти мене водив, дитину,
Бо зникла стежка та давно.
По якій ходив косить в долину,
Там зосталось голе дно

Нагадаю, як ти не міг дати раду,
Коли з Васею ми бігли за село.
І пробирались  на тракторну бригаду,
Бо нам цікаво там було

Зараз навкруги цікавого багато,
Тільки сам, я батьку посивів,
Твоя Вітчизна, хоть і мати
Онуків більше любить, ніж синів

Ти побачиш великі зміни
У селі, в душі людей
І як тяжко їм ладнати нині
З непростим життям своїх дітей

Знаю батьку, мене ти запитаєш,
Як же сину ти живеш?
Чи ти рід нас поважаєш ?,
Чи пам"ять про діда бережеш?

- Живу і твоя калина розцвітає
І хліб у буйний ріст іде.
Тебе і діда пам"ятає
Покоління наше молоде

Ні, насіння  твоє не вмерло,
У нащадках живе твій рід.
 Лиш Васі вже нема - горе зжерло,
Але його сини продовжать родовід

Я дивлюсь на небо і гадаю,
На Місяць полетіти, чи на Марс,
Може там тебе я відшукаю,
Хоч давно покинув нас

І одним себе я тішу,
Ти десь там в небесній млі
Дивишся на небі, найсвятіший
І зичиш мені щастя на Землі

Хочу розстатися з журбою,
Води напитись з твоїх рук,
Хочу навіки буть з тобою,
Бо ж не буває зустріч без розлук

Але в житті так не буває,
Є втрати у кожній із родин
З нас кожен твердо знає,
З відти не вернувся ні один

Все минає і сліду не має,
Життя не повернеться назад,
Лиш рідня їх пам"ятає
І світлин в альбоми ряд...








понеділок, 14 травня 2012 р.

НЕ ПОВЕРНУТИ ТИХ РОКІВ

Я вертаюсь  знов і знову,
У ті часи, коли щасливо жив.
За своїм дитинством веселковим,
Чомусь я дуже затужив

Той час до себе горне,
У бідне, але дороге село.
Те світле почуття - не чорне,
І все що рідне серцеві було

Сниться ставок, кругом городи,
У ставку смарагдова вода
І земля, що дала мені вроду,
І де гуляла юність золота

Бачу у сні зелене літо,
Сінокіс і солов"їний спів,
І річку сонечком зігріту,
І дівчину, що там зустрів.

Краю мій,все знаєш ти про мене
Пригадай мені літа - оті,
Що пробігли так шалено,
Наче з казки коні золоті

І догнать я їх не можу,
Не зупинити ні на мить,
Лиш серце спогадом тривожу
І воно так ниє і щемить

Знаю, літо - те барвисте,
Лише там, в краю батьків.
Там над лугами жайвір висне,
Але не повернути тих років

Повернути їх не в змозі,
 І не догнати, хіба у думці.
І наче квіти на морозі
Не зберегти  їх в сумці...


НЕМОВИЧІ, БІЛЕНЬКІ ХАТИ

Все рідше випадає у селі бувати,
У моїм  ріднім Поліськім краю.
І коли ще там буду - не знаю,
Коли я Вітчизну побачу свою

Коли вийде назустріч привітне
Полісся моє, у прадавній красі,
Там, де душа моя квітне,
Як троянда у ранковій росі

О!, Немовичі, біленькі хати,
Моє рідне поліське село,
Я не смію тебе забувати,
Бо без тебе б і мене не було

З тебе життя моє путь прокладає,
Моя доля з тебе витіка.
Про дитинство мені нагадає,
Случ - повільна у лузі ріка

Твої у мене коріння і віти,
З тебе почався Савчинів рід,
Розкидав по світу нас вітер
І я вже не хлопчик, а дід.

У місті і щастя байдуже, пихате,
Хоч і сяють рекламні вогні,
А у Немовичі, до рідної хати,
Лину спочити у колі рідні 

неділю, 13 травня 2012 р.

Де ж сховалося сонце





Сталось це зовсім недавно.
Ніщо, серед інших подій.
Бродив я по лузі, не марно
По зеленій траві, молодій

Сонце сіло вже, до речі.
І в росі блистіли квіточки.
Наступив травневий вечір,
І запалив у небі зірочки
У ставочку біля хати
Жаби лунко розмовляли,
А ластівки, хазяєчки завзяті
У  гніздечках діток годували 
Ясний місяць плив поволі,
Серпом жав зорі  над лугами,
А тихі верби і стрункі тополі
Шепотіли сонними листками
Верба тихо розказала
Про свій весняний рай,
І тополя вітами хитала,
Що прийшов нарешті май
А клен і явір, мов два брати
Шукали згасле сонце,
Та не змогли знайти,
І заглядали у віконце
Шукали ,там де верби і тополі,
На бережку синьої ріки,
Що текла собі поволі
І блистіла з місяця руки
Довго ще шукали сонце друзі,
У лісі, в річці, у широкім лузі
І заглядали знов в віконце,
Де ж сховалось теє сонце ?…

ПРОКЛЯТІ


ПРОКЛЯТІ

Хто ж нас так прокляв
І зганьбив, за яку провину?
У нас розум відібрав
І штовхає до загину

Терпеливо щось ждемо,
Закривають нам границі,
А ми якось живемо
У себе вдома, мов чужинці

І байдужа світу наша печаль,
Наші злидні, кривди, клопіт,
Вже нікому нас не жаль,
-Кому потрібні сльози й ропіт

Невже рятунку нам нема?,
Осиротіє наша Україна?,
Бо в наших головах "зима",
І нас поставлять на коліна

Заїсть нас усіх нужда,
Обідніє вщент країна,
На землях пануватиме вражда
І загине Древня Україна

Ми приспали розум у юрмі,
Все чекали правду й волю,
"Кращі" всі були в тюрмі,
А решта жалілася на долю

Вже не кричимо про біль,
І нас цураються країни.
А яничари, наче міль
Точать землі України

Тож пора, негайно!
Рятуватись від біди.
І почати жити файно,
Так, як не жили діди

вівторок, 8 травня 2012 р.

ВІТЕР

Чудовий майський вечір
Зорями небо рясно засівав.
Милував вітер берізоньку за плечі
І бліді щічки ніжно цілував

Залицявсь, косички гладив,
До грудей могутніх пригортав її,
А про кохання і його принади
Щебетали лунко солов"ї

І всі пташки подібно солов"ю,
Їх любові гімн співали при зорі.
Хотів і вітер прошуміти про любов свою
Та солов"ї  своїм співом помішали угорі

І ось вже вітер у вечірнім лузі
Бавиться з плакучою вербою
На тоненькій схиленій галузі
Кохається з  листям над водою

Гулко дихав, у річці хвилі підіймав,
Листок від того подиху тремтів.
І тут вітер взаємності не мав,
Отож надувся і геть полетів

суботу, 5 травня 2012 р.

ДОПОМОЖУ

Я не хочу йти у старість
І, якби, наче у рідний край
Та щаслива юність повертала,
Я б із цим погодивсь  і по всьому край

Моя радянська юність, доля злая,
Вона не варта, щоб за нею я тужив,
У мене  внучки є - Таня й Тая
Вже не знаю, як без них я жив

Не дають вони упасти в тугу,
Давно  я звик до ймення "дід".
Таку вже долю маю і на ніяку другу
Не поміняю у передпенсійний вік

Вони попросять і я розкажу
казку, де з добром воює зло.
Ця добра казка з ними спати ляже,
А щастя не лише у сні жило

Допоможу їм я зрозуміти
Щоб не ждали задарма щедрот,
Що єдині тато й мама в світі
Одна у них Вітчизна і народ...

Савчин О.


четвер, 3 травня 2012 р.

На Сарненщині


На Сарненщині

 
 
 
 
 
 
1 Vote
Коли говорять про природу Сарненщини, згадують Полісся. Мабуть  кожен українець повинен хоч раз побачити Полісся, відчути і зрозуміти цей край.

Прихильники

Мій список блогів