Translate


Баннер

Интернет реклама

Баннер

Шукати в цьому блозі

субота, 24 березня 2012 р.

Усього в мене було

Усе в мене було: тривоги і чекання,
Безліч дум, неспокій почуттів,
Перші зустрічі і перші сподівання.
Усього було, чого хотів і не хотів

Доле, доле, який був твій початок?,
Коли пробитись треба наперед
Крізь безліч штампів і печаток,
купи посвідчень і анкет

У кабінети відкрити двері,
Зупинитись терпеливо, віддалік,
Поки підніме голову з-за паперів
З кадрів, "великий" чоловік

Начальник гляне у анкету,
Так, для годиться, просто так
І можливо через " не теє" слово,
Необачний випадковий крок,
Заведе справу "особову"
І родовід твій вивчить назубок.

Захоче і виявить такі секрети,
Батьків вчинки, нерозумність їхніх дій.
Кожне "не теє" слово у анкеті,
Різних значень набува у ній.

Мов про таємну ту ракету
Мав писати про життя своє,
Втиснуть так його в анкету,
Щоб читалось так, "як є"


ОДИНОКА ХАТИНА

Одинока хатина над ставом дрімає,
Дитячого сміху у ній поки що не має.
А пізньої ночі така у ній тиша,
Що чути, як темрява дише

Одинока хатина над ставом дрімає,
Тут кожна піщинка мене пам"ятає.
І куди б не подавсь я по рідному краю
Слід босих ніжок своїх я впізнаю

Поки, ще стоїть моя хата,
Прощально дивиться мені услід.
Мого життя безмежна втрата.
Дитинства і юності опалий цвіт

Не пустка, не пустка у хаті над ставом,
Не кряче над нею ненависний ворон.
Вже внученята  до неї йдуть,
Збережуть і померти їй не дадуть


Закарпаття.
Березень 2012
Савчин О.М.



Хорошая служба знакомств
Знакомства с мужчинами по всему миру для общения, дружбы, и брака.
www.UkraineDate.com





середа, 21 березня 2012 р.

Карії очі, звабливі й сумні


Карії очі, звабливі й сумні,
Ви зі мною в чужій стороні.
У юні роки я вас покохав,
Нетерпляче щовечір вас виглядав

Очі кохані..., пройшли вже роки,
В спогадах ви і дотик руки.
Пісня кохання линула в ніч
Вже відлунала мов гомін сторіч

Карії очі, глибокі й сумні,
Вас не забуду бачу у сні.
Очі чарівні - ви цвіт навесні,
Може ще усміхнетесь мені

Довгий між нами час,
Відстань далека стоїть поміж нас,
Лиш сердечний щем зоставсь,
З мрією і надією  давно розпрощавсь

Савчин О.М.

Спасибі мамо!


У небі не літала ти ніколи,
Бо далі району стежка не вела
І днини не ходила в школу,
Не панною - селянкою росла

Не звикла в спеку в холодку сидіти,
Вила і мотика- вічні механізми рук,
А, як троє, ми малі, тебе обсіли,
Тоді дісталось материнських мук

Ти і прала, і чесала й ткала,
Готувала на стіл кашу і бульйон,
Не в дитсадку, самих ти нас лишала,
Коли на поле йшла полоти льон

І так спливли роки жіночі,
Я бачу знов моє село,
Твої ласкаві, материнські очі
І турботами змережене чоло

Чорний хліб ти Божим називала,
Учила змалечку хліб той берегти.
Щоб роботящими були,- навчала
Назустріч правді, - не брехні іти

Давно поїхав я від хати,
Були незгоди й гаразди.
Чекала незрадливо тільки мати,
З дороги зустрічала ти завжди

Я не такий син, як мати,
Щоб стільки повернув, скільки взяв.
У простій сільській, поліській хаті,
Де вперше "мама" вимовляв

Спасибі Мамо!. За науку й ласку,
За теплу тугу і без користі любов.
За непросту життєву казку,
За те, що в люди я пішов

Савчин О. 



Як тихо, сумно і незвично,

На рідний двір поглядаю,
На берізку струнку під вікном,
І маму свою я згадаю
І відро в її руках з молоком

Травою в дворі вже вкрилась стежина,
Нагадують батька мені
Старенька січкарня- машина
Й від трактора кола -ремні

Я батькову косу тримаю
І бачу на ній мозолі,
Покоси на лузі безкраї
Глечик молока і хліб на столі

Як тихо і сумно, незвично,
У хаті порожній без них.
Ніхто вже не зве і не кличе,
Немає їх вже тут, і біль не утих


Савчин О.М.
 Закарпаття

субота, 17 березня 2012 р.

Не журись ти калино

Не журися ти, калино,
 Одинока і сумна.
Не картай себе  дівчино,
Що зосталася одна

Зажурилась і з нею калина,
Обоє в зажурі одній.
 Хай не гасне надія єдина,
Коханий повернеться твій

Защебетав соловей на калині,
Співає, а серце щемить.
Хлопець зрадив дівчині,
пішов з іншою жить

Не сумуй не журися дівчино,
Сонце знову зійшло,
Зацвіла вже калина,
Буде і в тебе тепло

Бо ж літа молодії-,
То весняні дощі,
відлетять  без надії,
як ті "майські" хрущі




Серцем лину на поріг


З дитинства, ще з пелюшок
наслухався мудрих я казок.
І так подобалось мені
слухати народнії пісні

З далеких тих юначих літ
Я поїхав за край-світ.
Та серцем лину на поріг,
В село з далеких тих доріг

Тут хата батькова, стара,
Дух материнського тепла,
Настільник шитий на столі,
Немов морщини на чолі

Вже ніхто не жде, не кличе,
На могилах виросла трава,
Все ж я їду, пам"ять кличе,
Туди де ріс,де рід мій спочива

І крається розум від болю,
стрімко летять миті років.
Дай Боже! нам кращої долі
від тої,що була у батьків

середа, 14 березня 2012 р.

Поліський ліс



З сокирами насунуть оті "біси",
прости їх Боже, Ти, прости!
Зима здається, холодно і нудно,
віхоли жбурляє  снігові,
та вже сніжинки- то ті трутні,
яких прогнали бджоли трудові

У колишній ліс веде стежинка,
одинокі дерева тужно так скриплять
і вже горить підсніжника іскринка,
берези соками дзюрчать

Проліски не кинуть свого лісу,
де зацвіли ,повинні там рости!
З сокирами насунуть оті "біси",
прости їх Боже, Ти, прости!

О Поліський лісе, що з тобою?
Був багатий, знищили до тла.
Вивезли, взяли з собою,
собі  для вигоди,а нам для зла

вівторок, 13 березня 2012 р.

Пам"ять


Скрипучі двері, сивий явір,
ластівки стрімкий політ.
Так зосталися в уяві
місця дитячих моїх літ


На лугах духмяні трави,
грає сонце у ріці.
Чорнява ніч і день смуглявий,
немов циганка на лиці


Як я любив, як я кохав
те літнє  небо над річками,
хмарки з шапками,шелест трав
і ніч усіяну зірками


Я любив і я радів,
і пив красу зглибока
твоїх очей і чари слів,
моя, ти доле кароока


Ось, п"ятий десяток відбився на чолі
і осінь причепилася на скронях,
лише любов горить на цьому тлі,
неначе промінь на долонях


В уяві ж виринають спомини дитячі
батько й мама, іще без сивини.
До себе пригортають ніжно, так гарячо
 свято бережуть мої  казкові сни


Коли мене навчали, полюбити
простих людей і мови красоту.
Рідненькі Ви, мої життєві квіти
Я в серце вкарбував ту пору золоту


Знаю, скільки я б не жив, за любов цю
перед Вами я в боргу,
як боргують квіти  сонцю
за ніжні пелюстки, за шепіт на лугу


І там де дитинство ходило,
де вечорами вірив я у рай,
Не одна вже виросла могила,
 ти ж, пам"яте живи не помирай...


Савчин О.М.
Березень 2012р.

СИРОТА



Савчин О.М.

Чи поїду у село? Серце так щемить,
у душі неспокій, суєта.
Заупокійний дзвін дзвенить
за мамою і батьком. Я вже сирота

Повмирали по сільському тихо,
посповідавшись у місцевого Отця,
щоб не накликати лиха
від церковного знавця


В шибку билась денна синь
та вже кінчався їхній плин,
все чекали вони сина...,
запізнився син!

Ніхто ще не вернувся з того світу,
хто вмер із дозволу попа,
хоч і пішло туди півсвіту,
де бродить Божая стопа

Батько, мама й брат на небі,
приходять часом мені в сні.
І хоч не звуть  Вони до себе,
боюсь попів і їхнії пісні

Волівський ліс


Волівський ліс

 
 
 
 
 
 
1 Vote
Зима пручається, холодно і нудно
жбурляє люто бурі снігові,
вже сніжинки- то ті трутні,
яких прогнали бджоли трудові

У Волівський ліс веде стежинка,
дерева тужно так скриплять
і вже горить підсніжника іскринка,
струмочки по - весінньому дзюрчать

Вони не кинуть свого лісу,
де зацвіли ,повинні там рости!
З сокирами насунуть оті "біси",
прости їх Боже ти прости!

О рідний лісе, що з тобою?
Був багатий, зрізали до тла.
Вивезли, взяли з собою
твою красу для вигоди і зла

неділя, 11 березня 2012 р.

Воскресле чудовисько слов”янського сходу


Воскресле чудовисько слов”янського сходу


Ненаситне вічно хмільне чудовисько перемогло, розірвало на частини, зжерло Русь, перекрутило її за своїм образом і подобою. Тому чудовисько називається тепер Росією – по імені зжерти, а звичаї чудовиська іменуються «історично сформованим типом суспільства», злочини чудовиська – світлими подвигами; в гарчанні чудовиська відшукується неосяжний космічний сенс. Кидок чудовиська на Русь, винищення і пожирання Русі тепер називається не навалою Орди і не явищем на Русі Чуда-юда поганого, а «збиранням російських земель».Continue reading 

неділя, 4 березня 2012 р.

8 березня- найбільш політизоване свято


8 березня- найбільш політизоване свято

This gallery contains 1 photos.
 
 
 
 
 
 
Good
Незважаючи на зовнішню невинність цього свята, народження його було одним з найбільш політизованих в світі. Виникло це свято як день боротьби за права жінок. 

Чернюк -" майстер" своєї справи чотири суди програв.


«Чернюк – розбушувався,
або хто зупинить свавілля Сарненського мисливствознавця»
Скільки шворці, не мотатись а кінець то буде – саме з цього прислів’я хотілося б почати свою розмову про те, як чиновник, який чваниться своїми досягненнями, грубо попирає закон і права громадян.

Прихильники

Мій список блогів