Translate


Баннер

Интернет реклама

Баннер

Шукати в цьому блозі

понеділок, 5 грудня 2011 р.

Журавлі летять з країв далеких





Лечу-спішу додому

Журавлі летять в пташиний рай
 Тужне курли їх лине вдаль
З ними і я лечу
-спішу  додому
У свій 
поліський рідний край




Бо ж хворію  ним я  до знемоги,
Всім тим, що має,що у ньому  є.
Сучасним станом і життям убогим –
Хворію, млію,  бо ж Немовичі село  моє.


Садок вишневий і верба крислата,
Ставок і луг, і батьківський поріг.
Пишаюсь ними, бережу  у пам"яті їх свято,
І низько їм вклоняюся до ніг.



І знову ця знайома стежка в полі
Петля, в’юнить до рідного села,
Що маячать ген-ген на видноколі,
Тут народивсь, тут молодість пройшла.



Край, де все  для мене таке рідне
Де  долі й щастя оберіг
В село спішу, де знов душа розквітне
Туди спішу, 
 де батьківський поріг

Село моє
 у вишневому  суцвіті
Мені всміхається здалля
Для мене 
 найкраще  ти на світі
Бо ж тут мій
 рід, моя земля

Ход
ив  колись тут росянистим полем

Топтав  стерню я край ріллі
І пахне хлібом 
мені доля

 Бо я ж  у рідному селі


Давно  любив його сади,
Розлогі верби над водою.
Де б я не був, де б не ходив -
Тут все пов’язане з тобою.


 А я живу на чужині,
І в думках  до тебе лину.

 Бо ти  нагадуєш мені
Біля хати  пісню солов’їну.

Немає коментарів:

Дописати коментар

Прихильники

Мій список блогів