Translate


Баннер

Интернет реклама

Баннер

Шукати в цьому блозі

четвер, 1 грудня 2011 р.

Нині навіть смертні гріхи стали іншими




Неможливо зрозуміти історію будь-якої країни поза історією релігії. Так чи інакше, але майже 90 відсотків землян пов язані з Богом. Глибокий аналіз свідчить про надзвичайно важливий вплив релігій на специфіку тієї чи іншої цивілізації.

У східному боговченні Бог,Світ і Людина- по сутті одне й те саме.Світ є божественним, упорядкованим через божественний Світовий Закон, який не залежить ані від людей, ані від божеств.Тут кожна людина наче «вмонтована» у надміцну систему, і її призначення – бути лише його часточкою, і не може змінити свого місця у цій системі.
У західних релігіях Бог, Світ і Людина – це абсолютно різні інстанції. Тут важається, що світ створенний Богом творцем і повністю залежить від нього і може бути й Богом знищений. Разом Світ не має внутрішнього божественного змісту. Людину створено Богом з праху земного: її фізична природа така сама, як і у решти світу. Але вона створена за образом і подобою Божою і має від Бога безсмертну душу. Бог призначив її панувати над світом, але разом з тим поставив у залежність від себе ідеєю вічного … Саме тому одні релігії орієнтуються на пристосування до світу, інші – на втечу від нього, треті – на володіння світом.
Сьогодні парадоксальним виглядає зростаючий інтерес до релігії на тлі вражаючих досягнень науки й техніки. Бо ж надія на те, що наука «вирішить» усі проблеми не справдилася. Позиції культу розуму, науки й техніки різко похитнулися. Визнане заперечується, єднання руйнується, прийняті раніше орієнтири відкидаються. В результаті свободав перетворюється хаос і невизначенність. Постійним технологічним станом стає почуття тривоги й невизначенності, через що, багато хто змушений шукати порятунку у вірі. Люди рятуються від економічної невпевненності довколишнього реального світу.
Для нас, громадян колишнього СРСР до всього цього  додається ще також розпад ідеології, її психологічних настанов. Має місце також прагнення відновити розірваний зв “язок з національними традиціями.
Змінюється в наші часи і релігія. Інший стає погляд на мирян і ченців, на політичну і соціальну активність, навіть на одяг священників. Показовим є такий факт – зміна переліку «семи смертних гріхів». Раніше він охоплював чреволюбство,розпусту,марнославство, гординю, гнів, зневіру, грошолюбство. Новітній же перелік набрав слідуючого вигляду: шахрайство в бізнесі,візит до екстрасенса, читання гороскопів, пияцтво, азартні ігри, аборт, використання антизаплідних засобів, хтивий погляд на одруженого чоловіка чи заміжню жінку…
Ще однією тенденцією сучасної ситуації в релігійній сфері є виникнення і поширення так званої бідної релігії. Її прихильники не називають себе християнами або мусульманами, не носять натільного хреста, не ходять до храмів і не відзначають релігійних свят, часто навіть не знають змісту Священних книг. Зате вони визнають існування Бога і вірять у життя після смерті, у кару за гріхи, у торжество справедливості. Вони по своєму вірять в Бога і не розуміють навіщо ходити в церкву, хоча вважають себе віруючими, переконані що релігія необхідна для існування, однак не визнають « Отче наш»…
В різні часи дивилися на релігію по іншому. Аскетизм церковної моралі в епоху активного торгово- промислового і фінансового підприємництва розходився з реальною життєвою практикою буржуазії, з її прагненням до мирських благ, до накопичення багатства. У цей час в буржуазії складається мораль, що виправдовувала «чесне збагачення», радощі мирського життя, вінцем успіху якого вважалися престиж родини, повага між собою, слава в пам»яті нащадків… Змінилося людське мислення. Вже іншими очима дивилися люди на небо, на землю, на самих себе, висували перед собою зовсім інші цілі.
Проходив час і люди зробили основою свого буття гроші, які , як відомо здатні швидко змінювати своїх хазяїв. Величезного поширення набув оптимізм щодо віри у світський прогрес і можливості індивідуального розвитку. Його типовою формою було переконання в тому, що людський рід здатен до нескінченого вдосконалення шляхом фізичного й соціальногооточення. Переконання в тому, що люди були добрими від природи лягало в основу космополітизму.
Потужним фактором впливу у сучасному світі, особливо на останньому етапі його розвитку є глобалізація- створення уніполярного світу. У цьому виявляється «західне» прагнення все уніфікувати,  стандарти-зувати й розробити однозначну модель існуючого світу. Така модель від початку зумовлює нерівність країн.У цій моделі світоустрою культурна і релігійна багатоманітність світу розглядаються як речі другорядні, оскільки знання та інформація самі по собі заміщують релігію.
Отож виникає запитання:. А чи дійсно західні цінності є універсальними для цілого світу? Бо ж навіть свобода у різних цивілізаціях сприймається по різному. У США під свободою розуміється право вільного вибору професії або дозвілля. Тоді як у Європі свобода- це « усвідомлена необхідність», у якій існує взаємозв»язок; чим більше свободи- тим більше відповідальності за її наслідки.
У Росії під свободою розуміється «воля вольная», можливість «разгуляя», що хочу , те й роблю.
У нас, в Україні свобода – це антитеза волі.
В загальному ж у пострадянських країнах свобода часто тлумачиться, як змога уникнути відповідальності за свої вчинки, за свій вибір.
Відносно демократії теж існують різнотлумачення. Слово «демократія» перекладається як «влада народу» і базується на вірі в онтологічну рівність усіх членів суспільства. Проте зараз стало особливо примітно, що перемагає право сильного.
Якщо ж дотримуватися критеріїв прав людини щодо всіх у світі, то на перший план висувається повага прав інших народів жити так, як їм хочеться в рамках своїх культур, а не так як здається більш цивілізованим «гегемонам», які несуть демократію бомбардуванням «неугодних», бо ж американці вважають, що виконують «велику місію» – несуть людству свій найкращий спосіб життя.
Нині ж навіть у розвинених країнах яскраво виявляється тенденція до реставрації історико-етнічних символів місцевих традицій і культурних особливостей. Адже для багатьох країн вони стають невід”ємними рисами індивідуальної і групової ідентичності. І драма сучасного світу й полягає в тому, що стосунки між людьми набувають тимчасового нетривалого характеру, бо ж люди вступають у поверхові, ділові контакти – «продай-купи». А покупцеві вже нецікавий внутрішній світ і проблемі продавця. Головне, аби той вигідно продав свій товар і по сходній ціні. А для продавця важливо щоб покупець був невибагливим ; от і всі стосунки.
Отже оптимістичні прогнози щодо глобальної демократизації істотно обмежуються неприйняттям деякими країнами західних цінностей, а демократія є однією з них. Разом з тим у сучасному світі мають місце спроби країн «золотого мільйарда», насамперед США втручатись у внутрішні справи інших держав, використовуючи при цьому «збройний кулак».
Відмінні між собою і демократії: буржуазній була протиставлена «народна демократія», яка взяла свій початок від Великої Жовтневої Соціалістичної революції. Звісно нині ті подіїї 1917 року оцінюються по різному. Дехто називає це революцію, а дехто висуває найбільш поширену на Заході назву – « більшовицький переворот» або «збройний переворот». Якби там не було, але події 1917-го змінили не тільки систему політичного правління у своїй країні, а й суспільний устрій з усіма його відгалуженнями: економічними, соціальними й культурними. З того часу почалася «нова демократія». Темні сили, прийшовши до влади кинули гасло –«Грабуй награбоване». А тоді, у Росії величезна маса населення не була вихована на ідеї приватної власності. Навіть селяни жили в общинах і не володіли землею, а дворянське право на землю вважали «непровильним». І може саме тому в перших погромах і пограбуваннях дворянських садиб брали їхні ж селяни. Повернення до старих порядків вже було не реальним. Почалася громадянська війна: у якій одні билися за примару минулого, інші- за таку ж примару, лише –майбутнього. Тих, хто бився за минуле було набагато менше. Отож вони покладалися на своє військове мистецтво і офіцерську честь. Борці ж за примарне майбутнє, так звані «червоні» – брали чисельністю і завзятістю.
У 1929 році примара соціалізму перемогла, а у 1936 році Конституція СРСР законодавчо закріпила перемогу соціалізму. Тобто офіційно радянське суспільство було проголошене соціалістичним, у якому вся влада належить народу. Хоча й така оцінка явна не поділялася за кордоном соціалістичного табору, бо справжнього соціалізму в СРСР не існувало ніколи. Адже справжній соціалізм-це суспільна власність на засоби виробництва і відсутність експлуататорів, соціальна справедливість, свбода, рівність і тому подібне. У реальному радянському житті цього не було. Вплив партійної номенклатури був воістинну безмежним, а соціальна несправедливість виявляла себе у різних формах: від наявності окремих закритих фондів забезпечення чиновників до постійного підвищення планових норм виробітку без змін у величині заробітної плати працівників. До того ж суспільної власності на засоби виробництва не існувало, оскільки суспільство було відчужене від цих засобів.
Хоча наприкінці двадцятого століття капіталізму в розумінні комуністів вже не існувало, однак «буржуазна демократія» не на словах, а в реальності забезпечила людям краще життя і кращі перспективи, тоді як соціалістична – завела в історичний глухий кут і врешті-решт розвалилася.
Найбільш поширеним варіантом пояснення радянського ладу є модель тоталітарного суспільства, сусупільства перманентної революції, адже до останніх днів Радянського Союзу була популярною пісня «И вновь продолжается бой». Це було необхідністю, бо тоталітарна структура, як переконує історія, є життєздатною й ефективною лише за умов війни.
Часом величезні репресії в СРСР пояснюються необхідністю боротися проти заколотників, а потім культом Сталіна, хоча насправді терор і репресії були закономірними складовими системи. І як свідчить історія, тоталітаризм не здатен до еволюційних змін. Він може лише бути зруйнованим, або розвалитися сам. Так і СРСР став жертвою самороз-паду. Пояснень такого розвалу є чимало. А істинна мабуть полягає в тому що тоді взаємодіяли одночасно десятки факторів. Крім того, у другій половині минулого століття кардинально змінювалася ситуація у світі. До того ж радянській економиці було нав»язано суперництво в економіці, яке  вона не витримала і «здохла»… Капіталістична цивилізація перемогла соціалістичну.
Тепер же, на данному етапі розвитку ситуація погіршується саме через те що збільшується прірва між багатими і бідними цивілізаціями, що й посилює небезпеку міжцивілізаційних воєн і зіткнеь. Голодний відчай злиденних країн може призвести до глобального конфлікту, який загрожуватиме всьому людству.
Основною формою такою цивилізаційної війни буде тотальна партизан-ська терористична війна, яка буде вестися одночасно на всіх територіях держав альянсів. Буде нагнітатися атмосфера страху і невизначенності. Переможцем виявиться той, хто більш пристосований до виживання в екстремальних умовах. Війна з невидимим противником знизить
психологічну стійкість, від чого цивілізація втратить свої переваги і буде змушена відмовитися від своїх цінностей, що й стане її кінцем.
Чіткого визначення тероризму не існує, бо для однієї сторони вибух поїзда чи літака, у якому були солдати – це акт терору, а для іншої- акт помсти «окупантам». Той , хто його скоїв, для одних людей буде терористом, для інших – борець за свободу.
Тероризм- явище універсальне і дуже мало залежить від культурно- цивілізаційних особливостей того чи іншого суспільства і навіть від рівня його розвитку. Сучасні терористи у своїх інтересах використовують новітні досягнення досягнення науки і техніки. Вони постійно шукають свіжі більш жорстокі і масштабні методи залякування. Такі акти створюють серйозну загрозу міжнародному світовому порядку.
Однак варто звернути увагу на те, що політики різних держав, особливо американці, стали підганяти під це поняття все що завгодно, трактуючи дуже вільно й широко, а боротьба з тероризмом є виправданням цілей встановлення політичного контролю над тим чи іншим регіоном…
Сучасні суперечності розвитку світового господарства охопили всі його структури- соціально-економічну, регіональну, галузеву й відтворю-вальну. Але об єктивні закономірності розвитку вимагають узгодження національних економічних інтересів, підвищення рівня глобальної інтеграції економіки, бо ж світ протягом останніх століть зазнав істотних змін. Якщо на початку нашої ери чисельність населення становила близько 300 млн. осіб і практично не змінювалася. І лише з ХУ століття, починаючи з півмільярда, почала зростати з постійним прискоренням. Такий демографічний вибух, коли щоденний чистий приріст населення становить 200-250 тисяч осіб і приблизно 55 млн. на рік, веде до основної глобальної проблеми – продовольчої. Зараз, за даними Всесвітньої продовольчої програми ООН від голоду в середньому по світу помирають 6 млн. осіб. І в даний період у світі існують два кількісно рівних полюси в споживанні продовольсьва – хронічного голоду на одному полюсі і хронічного переїдання- на іншому.
Прогрес людства, що найбільш яскраво виявився протягом останнього стооліття не зміг перебороти такої страшної проблеми, як бідність, яка притаманна не тільки країнам, що розвиваються. Вона існує й у розвинутих країнах. Наприкінці ХХ ст. частка бідних становила: у США -14, у Канаді – 7, у Франції – 4.5 відсотків.
Сучасний світ – світ глобалізації надзвичайно суперечливий. Глобалізація, як нова якість життя народів і держав має для них різний сенс і втілення. В цю пору, вона приносить головні вигоди групі найбільш розвинутих країн, особливо США і Західної Європи. Життєвий рівень населення тут за показниками перевищує середньосвітовий: на долю шостої частини населення планети, в основному жителів Північної Америки, Європи і Японії – припадає 80 відсотків світового доходу, тобто десь 70 долларів на людину в день, тоді як на 60 відсотків, з 63 найбідніших країн припадає лише 6 відсотків доходу або 2 доллари в день на людину. На прибутки менше одного доллара в день живе майже півмільярда чоловік. І навряд ці люди чули про інформаційне суспільство і глобалізацію, хоча те й інше об»єктивно погіршують й так непросте їхнє становище…

Немає коментарів:

Дописати коментар

Прихильники

Мій список блогів