Життя - непроста насправді штука

Батьки у землю повернулись,
Як вишні діти зацвіли.
Пташки під дахом поселились
І собі дитяток розвели

Тополі...верби, рідна хата з ними,
Річка-спомин, розквітає квіт.
Я удома вже. І зірницями ясними
Озвалися сполохи дитячих літ

Цвітуть в озерцях квіти білі,
Пам"яті моєї шлях.
То не лілеї - мої "билі",
Що тут збувалися у снах

Хатина спить, шибками сяє,
Мов та росинка на кущі.
Вітерець тихенько розмовляє
З вільхами старими уночі

Тут серцю любо і приємно,
Думам тут роїтись неохота.
Душа й природа тут взаємні,
Невід"ємні щастя і скорбота.

Все бува в житті; дні білі й сиві,
Буває- від дум в голові стука,
Бувають миті гарні і щасливі
Життя-  непроста насправді штука

Воно, звичайно, хитра штука,
Як його дожити до кінця?
Пройти крізь суєту і муки
І довести, як хату до вінця !