Колківська Республіка в тилу окупантів
Про Карпатську Україну, що проіснувала менше трьох днів, знають багато українців, особливо – закарпатських . От про Колківську повстанську республіку, яка в окупації проіснувала з березня по листопад 1943 року, знає мало хто.
Отож спробую більш обширно, звісно наскільки це можливо, висвітлити цю маловідому сторінку національно- визвольних змагань на Волині; як у глибокому німецькому тилу з”явився острівець вільної української самостійної держави, яку народ любовно називав Колківською повстанською республікою.
Ранньої весни повстанський командир Микола Гнатюк /”Олег”/ разом з своїм загоном вигнав із Колок німців і поліцію з її командиром Сагновським. Повстанські відділи зуміли прогнати німців , а в деяких місцях і більшовиків, з чимало населених пунктів Маневицького, Цуманського, Рожищенського, Ківерцівського та Стапанського районів і встановили українську владу. В краї встановлюється своя власна українська адміністрація. Досить організоване і владне утворення із елементами державності.
Колки, розташовані на Волинському Поліссі, обмежене низовинними болотами, непрохідними нетрями якнайкраще підходили для дислокації повстанської армії. Це невеличке волинське містечко стало важливим осередком повстанського руху, відіграло виняткову роль і зайняло особливе місце у визвольній боротьбі.
Як тільки Колки опинилися в руках повстанців, на бік повстанців перейшли загони української поліції. Містечко стало не лише своєрідним адміністративним центром, а й місцем зосередження військового проводу ОУН-УПА. Зокрема, тут дислокувався штаб командувача групою УПА-Північ – “Клима Савура”. У травні сюди прибув командир військової округи УПА Юрій Стельмащук “Рудий”. Тут розташувалася поліційна станиця. У селі Старосілля розмістилося видавництво, у якому працювали представники зі всієї України. У містечку функціонувала школа кіннотників. У селі Рудня діяла старшинська школа, в Колках- школа артилеристів і мінерів, кури кінної розвідки та політосвіти. На Колківщині перебував шеф штабу “Бористень”, начальник жандармерії “Острий”, курінний Олег із трьома сотнями стрільців. В околицях Колок розташувався курінь під командуванням курінного Степана Коваля. Поряд з містом на березі річечки Рудня був розташований великий госпіталь. Діяла надрайонна Служба Безпеки /СБ/ і Революційний суд.
Цивільне правління здійснювали районна і сільські управи.За час свого існування Колківська республіка провела величезну роботу в інтересах населення. Було відкрито 6 кравецьких і швейних майстерень, що дало змогу забезпечувати населення і армію взуттям і одягом. Працювали хлібопекарня, молочарня, готель. Для забезпечення населення продуктами були заготівельні контори і переробні пункти. Було відновлена електростанція, світло почали подавати в школи , лікарні та адміністративні приміщення.
Одним з головних завдань керівництва республіки влітку 1943 року. було проведення без втрат збору та збереження населенням урожаю. Для охорони було організовано самооборону. 30 серпня вийшов наказ командувача УПА “Клима Савура”, у якому було сказано:” Кожен надрайон, район, село повинні стати військовим табором, а весь народ здатний до оборони і наступу-вояками.” Звісно, вся господарка Колківської республіки було узгоджено з військовими потребами. А тому товари першої необхідності продавалися населенню шляхом обміну, тому всі гроші були знецінені. Запроваджено було одну з форм позики, так звані бофони, які нагадували облігації. Крім бофонів існував натуральний податок.
У селі Копиця було обладнано 7 бункерів, у які закладено біля півтисячі центнерів жита, 25 пудів борошна, 300 кг. сухарів, операційни столи і лікарняні ліжка.
Особлива увага в республіці приділялася освіті і вихованню молоді. Командир військової округи УПА “Заграва” Іван Литвинчук /”Дубовий”/ видав наказ початок навчання 1 вересня на всіх теренах звільнених від окупантів. Навчання в школі було обов”язковим. Вчителів підбирали з вищою освітою, відповідними знаннями та стажем. Головне управління УПА особливу увагу приділяло організації медичної та санітарної служби, якою відав Український Червоний Хрест. У віддалених селах створювались невеличкі шпиталі на 5-10 ліжок. Скрізь створювались аптечні пункти. У селі Куликовичі було розгорнуто польовий госпіталь УПА.
Одночасно, в самому місті і по всій звільненій території існував взірцевий порядок. Скрізь панувала якась дивна довіра у людей, самодисципліна і взаємовиручка, намагання зробити добро…
Зрозуміло, німецькі окупанти не могли спокійно дивитися на цей вільний і самостійний острів самостійного життя в себе в тилу і намагалися неодноразово його знищити силою місцевих гарнізонів. Після неодно-разових невдалих спроб, в день Казанської Богородиці- 4 листопада 1943 року, залучивши регулярні кадрові частини, артилерію, танки, авіацію гітлерівці знищили Колківську Повстанську Республіку
Публікації
Немає коментарів:
Дописати коментар