Стежина

Знов бреду золотим я полем
До свого рідного села.
У жовтавім стиглім житі
Стежина пролягла

Пролягла одна дорога в житі,
Друга - через все  життя.
У юначі млосні миті,
Прийшло незріле ще дитя

Тут, колись по лузі
Бігав я по цілині
І любов моя у тузі
Заблукала в жовтій далині

Де ж ти, моя дівчино,
Моя доле непроста?
Озовись моя рибчино
Через буйні ці жита

Але вже стежина,
Будяками заросла твоя,
Ти така ж єдина,
Тільки...-  вже не моя