Пам”яті матері

 

Твої вишиванки мамо!

Про тебе подають нам знак,

З мережки живими словами

За тебе мовлять ромашки і мак

 

Кажуть, про жито без меж

У жовтавому осені злоті,

Ти моя мамо по полю ідеш,

Вічно в будденій роботі

 

Ідеш з прикритим чолом,

Боса – по стернях і росах,

Де ти лежиш за селом,

Там жито сушила в покосах

 

Скільки за вік ти  зв”язала снопів,

Скільки нажала ти жита,

Нині лежиш ти в мовчані полів,

Небом безоднім прикрита

 

А я в далекі поїхав краї,

Й тут серед зимньої ночі,

Сняться натруджені руки твої

І рідні зажурливі очі

 

Рідко у сні тебе бачу, 

Гарну, таку молоду,

І, як сон віщий тлумачу,

Що ніколи тебе не знайду

 

Вже не розбудиш ти вітрами,

Не розтривожиш мене дощем,

Навколо тебе замкнулися брами

Безсмертям, тугою й плачем

 

Тобі шумлять сосни на світання,

Співають птиці з верховіть.

Твоя зупинка тут остання,

Душа полинула в блакить…

——————————————

Кажуть тісно у труні лежати,

Пройнятим печалю і жалем.

Тож будем своє жито жати,

І до сотні доживем…

Савчин О.М.