Мамо! За все я дякую тобі,
За все що маю, й буду мати.
Ночами сняться мені роки молоді
І вишні білі, в садочку, біля хати
Немов листочком, світ мене крутив.
Пішов з села я, за гору високу,
Пробач мені, що тяжко завинив,
Лишив тебе на старість одиноку
Тоді не знав, коли із дому йшов,
Бо ж не міг тоді я розуміти,
Що таке- батьківська любов,
І як болить-коли лишають діти
Аж тепер, коли вже дідом став
І час прийшов рідню втрачати
Я взнав ціну тим гірким сльозам,
Які Тобі судилося спізнати
Публікації
Немає коментарів:
Дописати коментар