ЄРЕСЬ

Яких тільки асоціацій не викликає у нас слово "єресь!" Уява малює саме похмурі катівні інквізиції,

всю атрибутику процесу дізнання епохи Середньовіччя, суворі фігури в чернечих балахонах і, звичайно ж, непохитного мученика за свободу-рівність-братерство, вперто повторює: "і все-таки вона крутиться!" Так уже влаштована людина, що співчуття як правило викликає засуджений, а не суддя. У масовій свідомості слово "єресь" часто стає синонімом вільнодумства, на противагу відсталості і "догматизму".

Треба думати, зустріч з реальними єретиками минулого сильно здивувала б сучасну людину. До ідеалів світського гуманізму, а також і до захисту природно-наукового знання, їм, як правило, не було ніякої діла. По суті, будь-яка єресь настільки ж догматична, як і система що бореться з нею : це прихильність одним вченням і віруванням, а не іншим.

Чомусь поширена думка, що єресь - це специфічно християнське явище. Однак єресі виникали практично в кожній релігії. Будь яка релігійна доктрина, школа чи напрям - це цілісна система. Для людей, глибоко занурених у життя своєї релігійної традиції, в її вивчення, добре бувають помітні тенденції, які можуть призвести до руйнування цієї системи.

По суті, єресь можна порівняти зі збоєм програми, системною помилкою, від якої сама система намагається позбутися. Ви пам'ятаєте, як у шкільних підручниках пояснювалося, що таке геном і до чого призводять збої в генетичному коді? "Жив був кіт тихий був сер милий мені той кіт". Начебто, все зрозуміло. А тепер прибираємо першу букву і читаємо знову: "ілб илк отт іхб илс єрм Ілм немає отк від". В даному випадку виходить абракадабра, але результатом може стати і цілком осмислена фраза, просто має зовсім інше значення. В історії християнської Церкви був навіть випадок, коли одна-єдина буква грецького алфавіту повністю змінювала сам зміст віри!

Одного разу з'явившись, єресь може як досить швидко згаснути, так і пройти тривалий шлях становлення і розвитку. Багато релігійних течій, згодом виділилися в самостійні віросповідання, спочатку сприймалися в своїй традиції як єресь. Навіть саме християнство сприймалося в іудейському середовищі як єресь: обвинувач в суді називає апостола Павла "представником Назорейської єресі" (Деян.24: 5).

Разом з тим, як би не заперечували цей факт багато богословів, поява єресі часто виявляється ... корисна для самої релігійної традиції! По-перше, єресь звертає увагу на деякі неясні моменти в доктрині, що потребують прояснення...

Крім того, поява єресі "струшує" релігію, що вже стала традиційною, виявляє потребу в зміні деяких форм. Адже дуже часто єретики, посилаючись на спотворення форми, обгрунтовували це порочністю доктрини. Але, звичайно, не дивно, що Отці Церкви не сприймали єресь як щось потенційно корисне. Вони думали про користь конкретних людей, заманених єрессю, а не про користь системи, хоч зараз модно приписувати їм протилежне.

Саме слово "єресь" походить з давньо-грецької мови і має значення "напрям, течія, вибір". Спочатку воно не несло в собі строго негативного сенсу. Апостол Павло, звертаючись до християнській громаді Коринфа, пише: "Бо мусять між вами, щоб відкрились між вами й досвідчені" (1Кор.11: 19). В оригіналі стоїть грецьке слово "єресь". Єресями, тобто течіями, напрямами називаються в Діяннях Апостолів і такі іудейські групи, як саддукеї і фарисеї. Але вже в посланнях апостолів - і Павла до Галатів, і в другому Посланні Петра - єресь зараховується до тяжких гріхів і розуміється як ухилення від істин віри, викладених апостолами.

Зараз вже важко сказати, наскільки це відповідає дійсності. Однак сама єресь, судячи зі сказаного в Апокаліпсисі, вельми цікава і характерна. Усі християни осмислили прихід Месії, Його воскресіння і пішли за тим події, як звільнення від рабства гріха, як початок епохи духовної свободи. Дуже багато про це писав апостол Павло, протиставляючи "свободу у Христі" "рабству закону". Але людина є людина, і немає нічого дивного в тому, що багато хто зрозумів ці слова так, як їм хотілося: раз Христос звільнив нас від рабства закону і спокутував наші гріхи, досить просто вірити в Нього і виправдовуватися Його жертвою...