Мій брате,- не дивися вниз!

На Поліссі, як у всьому світі

Цю давню притчу люди зберегли

А ти заграй  мій брате, на трембіті

Заграй так, як ніде й ніколи не змогли

Ти вмій усе – любити й забувати

І полюбити кращу, ніж любив

Лише не смій ножем  тим убивати

Яким святиню з дерева зробив

У Немовичах поле, як і всюди

Летять дороги в небо голубе

А, ти мій брате, виведи у люди

Сільську стежину, що вивела тебе

На тій стежині не потрібні віжки

Вона сама за напрям-дороговказ

По тій стежині ходить сонце пішки

Від нас -у небо, з неба знов до нас

На Поліссі, як у всій природі

Не завжди вчасні спека і дощі

А, ти радій, мій брате, й непогоді

Коли всі спішать сховатись у кущі

Буває всяке, брате: і любов безмірна,

І мить розлуки, і повні смутку дні

Буває , брате, що й чатує прірва,

Де копошиться вже хтось на «дні»

Отож , мій брате, не дивися вниз

І коли раптом опинишся ти «вище»,

«Боляче впадеш! Занадто високо поліз»…

-Почуєш знизу, як завидне кодло свище

Лізь угору, й насмішнику своєму

 Ти не смійся вслід

Бо на світі, доти є ми,

Допоки живемо, як світ

 А радіє  та голота   з  біднотою,

Коли хтось над прірвою завис

Там панує темінь супокою,

Отож мій  брате, - не дивися вниз,!

Савчин О.М.

17.02. 2012р.

Закарпаття