Українське село – парадоксальне

З одного боку воно має великий фінансовий потенціал, а з іншого – не здатне подолати сучасних проблем. У той час, як у Західній Європі вважається престижно жити в сільській місцевості, українці звідти тікають, прирікаючи цілі села на вимирання.

Двадцять сіл щороку зникають із мапи України, згідно з минулорічними даними Держкомзему. В деяких районах більше половини населення старше 60 років. Молодші працюють за кордоном, або в найближчих містах і не збираються повертатись. Бо ж у сучасних селах майже відсутня інфраструктура: немає магазинів, школи, навіть автобус в "район" ходить раз на тиждень. Саме відсутність зручностей та хоч якихось підприємств, де можна було б заробити, спонукають людей їхати з сіл. Так відсоток сільського населення в Україні з 1970 року зменшився на 13,3%, згідно з дослідженням Департаменту економічних та соціальних справ ООН.
До того ж панують не найкращі уявлення щодо життя в селі. «Через пропаганду ще в совкові часи забобону, мовляв, село – це другий сорт. Слово «селюк» в українському соціумі навіть стало образливе.
Але, є й такі, хто спробував міського життя й воно їм не сподобалося, хто під час кризи втратив роботу й більше не міг сплачувати високу оренду за житло в місті – саме такі люди можуть надати новий поштовх розвитку сіл, переконані експерти.

У 2008 році Національний комітет земельних ресурсів збирав дані про мертві села, де протягом тривалого часу ніхто не жив. Це мало допомогти впорядкувати вільні території та роздати їх охочим із мегаполісів переселитися туди. Проект був би вдалим, якби в плані прописали, які саме 2-3 села в кожний конкретний рік будуть упорядковані, щоб люди захотіли там жити. Проте після фінансової кризи це малоймовірно, прогнозують експерти.
Тенденція в наступні 10 років буде така, що з’явиться більше аграрних підприємств, тоді мабуть українські села будуть прибутковими, оскільки в світі зростає потреба в продуктах харчування, велика частина яких природного походження, а західні  країни вже не мають додаткових територій для посівних площ., тоді як Україна використовує тільки 35% свого аграрного потенціалу.

Окрім фермерства українські села ідеально підходять для зеленого туризму, переконують експерти. Згідно з економічними прогнозами, туристична галузь у ХХІ столітті посяде позиції лідера в світовій економіці. Проте в цій галузі прогнозують зміни – зростатиме кількість любителів подорожувати, адже люди, втомившись від переповнених туристичних місць, саме в селах шукатимуть бажаний спокій та близькість до природи.

Потреба в такому туризмі щороку зростає. Але оскільки немає дієвого механізму, який би регулював співпрацю між тими, хто готовий надавати потрібні послуги, та їх споживачами, значна частина попиту залишається нереалізована. Окрім усього, села приваблюють туристів не лише природою, а й історичним та культурним потенціалом, у цьому випадку низький рівень індустріалізації і є атракцією, можливо – чи не єдиною суттєвою перешкодою.