Був день і загинув

Зачинено двері: завішені вікна,
І поглядом довгим я стелю підпер
Був мій День народження, злипаються віка,
Він згас, як і той, що згасає тепер

Чи світло вмикати? Мабуть, що не варто,
Це спроба дешева продовжити день
А день догорів. Без жодних жартів,
Без душевних терзань. Без пустих теревень,

Був день і загинув. Не сердито він жив-
І вмер по простому. Не прагнучи див.
Я ж вірний собі. Та й не буду вже новим,
І лячно буває,  що й сам так  живу я,
Лишень прикидався, що активно я  жив

Надходить пора, коли все зрозуміло,
І не хочеш вже щастя і світу цього,
Тож прощаю всім, що не сміли,
Зрозуміти всього, зрозуміти всього

Піднімається сонце, щоб знову сідати,
Сідає, щоб знову піти в небеса,
В кожного в нас є свої дати,
В кожного своє щастя і своя краса

І чи золото, чи мідь нам осінь насіє
У влаштовані парки та дикі ліси?...
 Видно, кожен збере, що зібрати зуміє,
Кожен творить красу зі своєї душі.

Ми придумали все: тягачі, самоскиди...
Не придумали тільки аналог  душі
Сходить сонце моє, червоніє з Бескиду,
І розсіялись вже вчорашні тумани і бридкі дощі