Проти Кірова проголосувало 3 делегати, проти Сталіна - 270.

... Взимку 1934-го року в Москві відбувся ХУІ з'їзд ВКП (б). На ньому проти Кірова проголосувало -3, проти Сталіна- 270...

Ось як, зокрема, пише про цю подію відомий історик Рой Медведєв у своїй роботі: «Про Сталіна і сталінізм»:

«... На ХУ! з'їзді утворився блок в основному із секретарів обкомів і ЦК нацкомпартій, які більші, ніж будь - хто, відчували і розуміли хибність сталінської політики. Одним з активних членів цього блоку був І.М.Варейкіс, тоді - секретар обкому Центрально - чорноземної області.Бесіди проходили на московських квартирах у деяких відповідальних працівників і в них брали участь Г. Орджонікідзе, Г. Петровський, М. Орахелашвілі, А. Мікоян. Висувалися пропозиції перемістити Сталіна на пост Голови СНК чи ЦВК СРСР, а на пост генсека ЦК ВКП (б) обрати С.М. Кірова. Група делегатів з'їзду розмовляла з цього приводу з Кіровим, але він рішуче відмовився, а без згоди все задумане ставало нереальним.

... Невдоволення Сталіним відбилося на результатах голосування при виборах ЦК ВКП (б). Головою лічильної комісії був обраний В.І. Затонський, нарком освіти України, а його заступником - старий більшовик В.М.Верховський. Коли рахункова комісія розкрила урни для голосування, виявилося, що ... проти Кірова проголосувало 3 делегати, проти Сталіна - 270. ... Оприлюднити результати голосування лічильна комісія не наважилася.

За свідченням В.М. Верховського, який дивом пережив всі жахи сталінських «чисток« і таборів, В.І. Затонський негайно доповів про результати голосування Л. М. Кагановичу, який відав організаційною роботою з'їзду.Каганович розпорядився вилучити всі бюлетені, в яких було викреслено прізвище Сталіна. На засіданні з'їзду було оголошено, що проти Сталіна так само, як і проти Кірова, було подано 3 голоси.

... На ХУІз'їзді партії проявилася зростаюча недовіра до Сталіна серед широких кіл партактиву. До таких сигналів Сталін був завжди дуже чуйний.Він відчув небезпеку для свого становища і для своєї влади, і ця небезпека персоніфікувалася для нього в особі Кірова і багатьох делегатів ХУ! з'їзду.

1 грудня 1934-го року о 4 годині 30 хвилин в Смольному пострілом в потилицю Кіров був убитий. «

Подальше - загальновідомо. Того, хто стріляв у Кірова затримали, ним виявився 30-річний член партії Леонід Ніколаєв. У вбивстві Кірова звинуватили троцкистсько - зінов'євськоу опозицію, Л. Миколаєва разом з його «посібниками і натхненниками« - стратили. А через два десятиліття М. Хрущов озвучив версію про те, що Кірова вбили за наказом Сталіна.

Сталін біля труни Кірова - в почесній варті

Але давайте  уважніше проаналізуємо цю аргументацію

Достатньо перечитати стенограму ХУ! з'їзду ВКП (б), щоб переконатися: всі нібито голосували проти Сталіна діячі у своїх виступах на з'їзді Сталіна хвалили і звеличували так, як свого часу ніхто й ніколи не хвалив і не звеличував того ж Леніна. Припускаю, що багато з вимушено хваливших Сталіна партактивістів в душі недолюблювали і навіть ненавиділи його.Навіщо ж звеличувати того, кого збираєтеся скинути, і як же збиралися вони в подальшому пояснити партії своє дворушництво? ..

Сталіна можна обізвати ким завгодно, але тільки не слабаком. Безумовно, за складом характеру це був боєць, що абсолютно не боїться боротьби (як відкритої, так і прихованої, закулісної), навпаки - як лідер партії він виріс і зміцнів саме в попередній багаторічній запеклій сутичці з різноманітними опозиціями, уклонами, течіями і групами, очолюваними конкуруючими з ним лідерами партії. Вони були розумні, енергійні, нещадні і авторитетні (деякі навіть були куди авторитетніше самого Сталіна), але Сталін переміг їх усіх.  Партія звикла до постійної боротьби Сталіна зі своїми противниками і до того, що в боротьбі цій Сталін завжди виявляється переможцем.

І якби при виборах Генерального секретаря ЦК на ХУ! з'їзді вони ж раптом заявили б, що Сталін - плохиш, а лінія партії - неправильна, то партактив звично сприйняв би це як появу чергової антисталінської опозиції, яку за вказівкою вождя слід бити, гнути і трощити. А що серед «нових опозиціонерів« майже суцільно - видні більшовики і твої ж вчорашні бойові товариші, то ж і «стара опозиція« суціль складалася з таких же, а заслуг перед партією у них ще й побільше було! ..

На ХУІ партз'їзду всі колишні опозиційні лідери виступили з промовами покаянними, капітулюючи перед Генсеком, що змусило його в заключному слові навіть зітхнути гірко: «Бити тут нема кого, та й немає за що! ..« Несподіване ж поява в ході виборів ЦК трьохсот нових опозиціонерів не тільки не стала б для Сталіна «страшним ударом« (як наївно вважають деякі далекі від атмосфери тих років історики), але зовсім навпаки - було б для нього справжнім подарунком! ..

Після такого «дружного і згуртованого« партійного форуму, тут же охрещеного «З'їздом Переможців« - і такий підлий, віроломний, абсолютно не підготовлений всім попереднім ходом подій удар в спину привів партію до такого тріумфу ватажка! ..Такий страшний удар по єдності партії, за її згуртованості навколо ЦК! ..

Виявися взимку 1934-го року Сталін необраним до складу членів ЦК ВКП (б), і ніякої Кіров чи хто б то не було ще ніяким Генсеком обраний не був би. Сила Сталіна полягала зовсім не в тій формальній посаді, яку він займав, а в людях, великих партпрацівників, які вірили йому і йшли за ним. Оголошення підсумків виборів у ЦК спочатку стало б справжнім шоком для членів новообраного ЦК (а більшість у ньому - прихильники Сталіна!), для делегатів партз'їзду і для всієї спостерігала за ходом з'їзду країни.

Секрет могутності Сталіна тримався не на формальних постах, які він займав, а, по-1-х, на його перевазі над оточуючими (він виявився далекоглядний, розважливий, твердіший і, якщо хочете, в чомусь відносно «геніальний» всіх інших лідерів), і, по-2-е в його опорі на кадри, які він підготував і розставив на всі ключові місця, і які вірили йому і сліпо виконували його волю.

У таких умовах обрання Генеральним секретарем ЦК іншої людини рівним нічого не означало. Реально країною і партією керував би все одно Сталін, ким би його не признач - Головою Раднаркому, Головою ВЦВК або Головою Виконкому Комінтерну ... Хто в подібне не вірить - має пригадати, що ж на ХУІ партз'їзду Сталін і не був обраний Генеральним секретарем ЦК ВКП (б)! .. Без будь - якої помпи і пояснень Генеральним секретарем ЦК не був обраний  н і х т о.

Отож,припустимо, 300 голосів проти Сталіна на з'їзді - не вигадка, і «нова опозиція« дійсно намагалася об'єднатися навколо особистості Кірова - що в цих умовах давало Сталіну вбивство Кірова? Нічого. З одного боку, він дав зрозуміти своїм ворогам, що продовжували займати важливі посади в партії і державі, що розшифрував їх задуми і готовий пролити їхню кров, зробивши завтра з ними те, що сьогодні він зробив з Кіровим...
Як вже говорилося, оприлюднення неприємних підсумків голосування на  з'їзді нашкодити Сталіну не могло, скоріше навіть було б йому на руку. А ось факт приховування від партії підсумків голосування з наступним викриттям цього факту перед партактивом нашкодив би Сталіну колосально. Приховати ж таку фальсифікацію було неможливо - адже 300 проголосували «проти« знали, що голосували так, а не інакше, і з розмов один з одним не могли не дізнатися, як проголосували їхні однодумці ... Навіщо Сталіну намагатися заховати те, що неможливо сховати?. . Він був ким завгодно, але тільки не ідіотом.


Гаразд - сфальсифікували вибори, оголосили неправдиві підсумки ... Що далі? ..Логічний хід - знищити ,що стали смертельно небезпечними, свідків фальсифікації - відразу ж, поки вони не встигли нічого нікому розповісти ... Але Затонського, главу лічильної комісії, розстріляли тільки через три роки, а його заступник Верхових «чудом уцілів« в ГУЛАГу ...

Ви вірите, що в тій страхітливою по нещадності машині знищення будь - хто міг вціліти «чудом", і вже тим більше - настільки небезпечниа для Сталіна людина?!. А Каганович - так той взагалі дожив до кінця 80 - х ... 

Припустимо, Сталін дійсно захотів позбутися Кірова, але висувати проти нього політичні звинувачення, труїти і заарештовувати його не хотів - занадто популярний ... Але який резон був усувати його саме так, в результаті очевидного всім політичного вбивства?!. Можна було влаштувати йому автокатастрофу (як, імовірно, був прибраний Камо) або ж «залікувати« до смерті (як Фрунзе, Менжинського, Куйбишева, Жданова) ...

Однак Кіров виявився не тільки першим, але і єдиним діючим членом Політбюро ЦК, загиблим в результаті теракту. (Можна згадати лише постріл Каплан в Леніна в серпні 1918 - го, але ж Ленін тоді вижив). Публічне вбивство одного з вищих керівників держави з одного боку дозволяло Сталіну закрутити гайки і прискорити процес ліквідації його супротивників, але з іншого - надто вже явно показував цим самим противникам, як слід вчинити з самим Сталіним, якщо вони не хочуть згинути в катівнях. 

Звідси випливає висновок: Сталін наказ на вбивство С. М. Кірова 1 грудня 1934 - го року - не віддавав.