Translate


Баннер

Интернет реклама

Баннер

Шукати в цьому блозі

неділя, 24 червня 2012 р.

Що відбулося, того вже не повернути


Справжні володарі України — не чиновники, що сидять у кабінетах державних органів і установ, а власники «заводів, газет, пароплавів», банків і землі. Сьогодні вони не є українцями. Вони неукраїнці не за етнічною ознакою, а за громадянською.


Кожен із можновладців готовий продавати Україну й українців гуртом і вроздріб, що вони й роблять з успіхом для себе протягом майже двадцяти одного року. Не зупинятимусь на їхніх моральних якостях, вони відомі кожному. Ми, всі громадяни України, самі віддали країну шахраям і злодіям, а не людям чесним, гідним, шляхетним.
Що відбулося, того вже не повернути. Слід творити майбутнє.
Але для творіння потрібні матеріальні ресурси, а вони нині у володарів країни. Можливо, серед них є такі, хто пов'язує майбутнє своє і своїх нащадків із Україною, з українським народом. Таких не може бути багато: здебільшого власники великого бізнесу в Україні — талановиті злодії й шахраї без домішок честі й гідності. Можливо, серед них не всі трупоїди, є й особистості, спроможні жити не лише тваринними інстинктами, а й відповідальністю за суспільство. Хай навіть не рівня Генрі Форда, але хоча б із мрією досягти такого рівня.
Якщо серед багатіїв є особистості такого ґатунку, то моє звернення до них: спробуйте піднятися вище своїх золотих унітазів. У кожного з вас ще є шанс завершити власне життя не упирем, проклятим мільйонами людей, а поважним громадянином. Кожен із вас може закарбувати своє ім'я в історії України. Це варте більшого, ніж футбольні клуби й маєтки за кордоном. Якщо ви пов'язуєте власне майбутнє з Україною, то у ваших особистих інтересах зробити нашу країну сильною й розвиненою, а населення — вільним і заможним.
Кожен із вас, навіть за великого бажання, самотужки змінити Україну на краще не спроможний – не дозволить сама людожерська державна система. Не спроможна зробити це і жодна з політичних сил, які нині представляють перед суспільством інтереси державної адміністрації. Але у вас є ресурси, які можна віддати тим справжнім силам, які зараз народжуються й принаймні морально та інтелектуально готові взяти на себе відповідальність за Україну. Ці сили все одно візьмуть гору, незалежно від того, надасте ви їм свою підтримку чи ні.
Тут можливі варіанти. Найліпший із них — коли зміна влади й суспільства відбуваються в мирний спосіб. Легітимна влада негайно вибудує нову, значно ефективнішу систему державного управління й місцевого самоврядування, створить сприятливі умови для згуртування політичної нації, для швидкого нарощення національного виробництва. У такій системі знайдуть гідне місце ті вітчизняні капіталісти, котрі спроможні нині піднятися над шкурними інтересами до рівня національних інтересів України й підтримати тих, хто здатний і готовий національні інтереси реалізувати в політиці й державному управлінні. Такі капіталісти зможуть зберегти за собою більшу частину власності. Розумним державним діячам, як і більшості населення, не буде принципово важливою форма власності на засоби виробництва, якщо останні використовуються на користь усього суспільства і якщо їхні власники є відповідальними громадянами й не протиставляють себе суспільству.
Найліпший спосіб виявити таку відповідальність просто зараз – підтримати народження й становлення нових прогресивних сил суспільства. Для цього потрібно набагато менше ресурсів, ніж для утримання сучасних політичних проектів на кшталт «Фронт змін» або «Україна вперед». Причина менших витрат проста — завжди дешевше підтримати дії тих, хто готовий до них і буде діяти навіть самотужки за будь-яких умов, для кого ресурси є не метою й стимулом, а лише додатковим засобом. Ліпше надати таким потрібні ресурси, інакше вони візьмуть їх самі.
У разі неможливості врятувати націю мирним способом невідворотною є реалізація активною частиною народу свого права на повстання проти антинародного режиму. За такого розвитку подій найбільших втрат зазнають найбагатші, ті з них, що опинилися на протилежному боці барикад. Принаймні все своє майно на українській землі вони втратять безповоротно, незалежно від того, за якими закордонними компаніями воно обліковане. Це буде набагато гіршим варіантом для всіх.
Тож слід замислитися власникам «заводів, газет, пароплавів»: що для вас ліпше? Увійти в українську й світову історію чи їхати в еміграцію з тягарем людської ненависті за спиною?
Якщо обираєте історію і людську вдячність, не гайте часу. Щоб не було запізно.


Немає коментарів:

Дописати коментар

Новости

Прихильники

Мій список блогів