Яке християнське свято 14 січня?

 Для людей, не дуже  релігійно освічених у церковному житті є свято з дещо несподіваною назвою “Обрізання Господнє”. І тим не менш, у церковному календарі воно існує, і навіть відноситься до категорії великих церковних свят, нарівні з Різдвом Івана Предтечі,днем  святих первоверховних апостолів Петра і Павла, Усікновення глави Іоанна Предтечі, Покрови Пресвятої Богородиці. Це свято досить високе за своїм  значенням.

Це свято відзначається в Російській Православній Церкві першого січня за старим стилем, тобто 14 січня за новим, співпадаючи тим самим зі старим Новим Роком. У Католицькій Церкві воно теж присутнє і відзначається першого січня, збігаючись із громадянським Новим Роком та католицьким святом Ім’я Ісуса.

Встановлено свято Обрізання Господнього на згадку про історичну подію – на восьмий день після свого народження Син Марії, відповідно до Закону Мойсеєвого, був обрізаний і отримав ім’я, сповіщене ангелом – Ісус, що означає “Бог рятує”. Ось що говорить про цю подію Євангеліє від Луки: “Після восьми днів, щоб обрізати Немовля, дали Йому ім’я Ісус, наречене Ангелом перш зачаття Його в утробі “(Лк.2: 21).

Звідки ж пішла сама традиція робити обрізання над немовлям чоловічої статі? Ось що про це говорить перша книга Біблії – книга Буття: “ Мій заповіт, який ви повинні дотримуватися між Мною і між вами, і поміж потомством твоїм по тобі [в їхніх поколіннях]: нехай буде у вас обрізаний кожен чоловічої статі обрізуєте крайню плоть вашу: і це знаком заповіту поміж Мною і вами. восьмиденний нехай буде обрізаний у вас в роди ваші всяке немовля чоловічої статі, народжений в будинку і куплений за срібло у якого-небудь чужинця, який не з потомства твого. Неодмінно нехай буде обрізаний уроджений дому твого й куплений за срібло твоє, і буде Мій заповіт на вашім тілі заповітом вічним “(Бит.17 :10-13).

Вже в епоху написання книг Нового Завіту розуміння обрізання як посвячення людини Богу витісняється хрещенням в ім’я Ісуса Христа. Частина християн продовжувала вважати дотримання приписів Мойсеєвого Закону, у тому числі обрізання, дуже важливим, інша частина все більше дистанціювалася від установлень Старого Завіту. Апостол Павло жорстко критикує тих християн, які, досягнувши “свободи у Христі” і отримавши спасіння через спокутну Жертву Христа, намагаються “підстрахуватися” дотриманням старозавітних канонів.

“Покликаний був в обрізанні, не цурається; чи покликаний хто в необрізанні, нехай не обрізується. Обрізання ніщо і ніщо необрізання, але все в дотримання заповідей Божих” (1Кор.7 :18-19). Він стверджує, і ці його погляди закріпилися в ранній Церкві, що для Бога не має значення обрізання фізичне, а лише “обрізання духовне”, тобто відсікання у своєму серці гріховних нахилів і прагнень. Втім, тут апостол Павло говорить повністю згідно з  старозавітними пророками: “Обріжте себе для Господа, і зніміть крайню плоть з серця вашого” (Іер.4: 4).

На Русі, починаючи з першого січня 1700 року, у свято Обрізання Господнього служиться молебень за новоліття, оскільки саме тоді Петро Перший ухвалив святкувати Новий Рік першого січня, як у Європі. У народі цей день частіше іменувався “Васильєв день”, оскільки збігався зі святкуванням пам’яті видатного церковного діяча і розробника християнського віровчення – Василя Великого. В честь  його було прийнято ходити по домівках з поздоровленнями і піснями, сипати овес як символ родючості.