Translate


Баннер

Интернет реклама

Баннер

Шукати в цьому блозі

середа, 18 січня 2012 р.

Самогубство маленької дитини завжди приводить в ступор



В українських ЗМІ минулого тижня пройшла хвиля публікацій про самогубство 12-ти річної  дівчинки в м.Іванково, Бориспільського району, Київської області. Наприклад, у газеті «Сегодня» цей матеріал вийшов під назвою «Під Києвом після спілкування з сектантами повісилася 9-річна дівчинка - таких випадків по Україні вже п'ять»


Смерть дитини це завжди особлива трагедія. І не важливо від чого вона померла: від нещасного випадку, хвороби, не якісного лікування або отруєння. Завжди це біль, і біль не тільки для близьких, а й для будь-якої нормальної людини.Але, самогубство маленької дитини завжди приводить в ступор. Як це можливо? Це ж дитина? У неї ж найкраща пора життя! Дитинство це стан щастя, і якщо бувають якісь трагедії у хлопчиськ чи дівчаток, то вони швидкоплинні і швидко забуваються. Що ж могло статися, що дівчинка Олександра з Іванково наклала на себе руки?

Судячи з публікацій є чотири версії. Перша - проблеми в сім'ї. Друга-вбивство інсценоване під суїцид. Третя - проблеми в школі. Четверта - вплив сектантів.Безсумнівно слідство встановить справжню причину цієї трагедії. При підтвердженні кожної версії будуть наслідки. Якщо винна сім'я, то на цьому для сторонніх все і закінчиться. Якщо це вбивця, то його знайдуть і засудять.Якщо винна школа, то буде розгляд, винні будуть покарані і по всій системі освіти будуть зроблені орг.виводи і вжиті заходи щодо попередження подібних випадків. А от при підтвердженні четвертої  версії будуть більш резонансні події та наслідки. Перш за все для релігійних громад. В Україні до цих пір у більшої частини суспільства побутує думка, що всі неправославні церкви є сектами.Найчастіше цей ярлик навішують на протестантські церкви. Хоча в останні 20 років звичайним громадянам країни з цим вже складніше розібратися. За радянських часів було простіше. Зараз же в Україні одних православних кілька конфесій, які не визнають один одного за справжніх. Є римо-католики, є греко-католики. А протестантів різних взагалі хоч греблю гати: лютерани, баптисти реєстровані і не реєстровані, п'ятидесятники реєстровані і не реєстровані, адвентисти, єдінственнікі, харизмати, пресвітеріани, методисти,юдейські п'ятидесятники, месіанські  євреї і т.д. І все це під прапорами різних спілок, місій, об'єднань.

А ще є не визнані усіма ними Свідки Єгови та мормони. А крім строкатої християнської палітри релігійне життя вирує і в іудеїв. Скільки шуму від одних тільки хасидів при кожному їх приїзду в Умань. Іслам в Україні теж не зовсім на узбіччі духовного життя країни, навіть є партія мусульман України. Взагалі-то в Україні в цьому сенсі роздолля і для буддистів, і для індуїстів, і для саєнтологів, і йогів всіх мастей. Релігійне життя вирує всіма своїми барвами.Більшість з того що є в цьому світі у нас є. І цілком офіційно. Навіть язичництво може мати державну реєстрацію. Складається враження, що вірують хто в бога-табуретку , то і той зможе зареєструвати свою громаду. Хоча підпільників на духовному фронті країни теж вистачає. Я вже не кажу про цілу армію екстрасенсів, магів-чарівників, астрологів, цілителів та ворожок. Так хто ж з них винен у смертях дітей?

 Я ж спробую  висловити свою думку з цього приводу. Але спочатку поговоримо про Біблію і про Бога з Біблії.

Послідовники усіх релігійних течій, для яких біблійні тексти священні, (а це стосується юдеїв, християн, мусульман, свідків Єгови, мормонів) вам твердо скажуть, що Бог Всевишній не сприймає людських жертвопринесень, не закликає до цього і засуджує тих, хто це робить. З усіх сучасних релігійних культів, тільки африканські чаклуни здатні на це. Принаймні дітей вони вбивають, і не тільки альбіносів. І це факт. Що стосується всіх християн, то ні під якою приправою  ритуальних жертвоприношень у них бути не може в принципі.Точно також не може бути ритуальних доведень до самогубства. І це стосується всіх релігійних громад України. Самогубства і неприродні смерті в середовищі віруючих на релігійному грунті можуть траплятися тільки з двох причин. Перша це фанатизм,чи  то пак релігійне божевілля. А друга - це злочинна діяльність, яка замаскована під релігійну. Якщо хто пам'ятає був випадок, коли одна «дуже сильно віруюча» допостилась разом зі своїми дітьми до того, що ті просто померли від голоду

Тепер поговоримо про ставлення релігійних громад до дітей. Ось декілька моїх тверджень:

1. У більшості віруючих є діти. Тому віруючі батьки бажають виховати своїх дітей послідовниками своєї віри і переконань. Для цього при релігійних громадах організуються недільні школи та дитячі служіння, де спеціальні служителі здійснюють цю задачу.

2.Допомога  і служіння сиротам, а також їх усиновлення та опіка є одне з основних завдань Бога для християнських церков.

3.Легше зробити прихильником своєї віри дитину, ніж дорослу людини.Наприклад в православних церквах цю проблему вирішують просто, звертають у віру через обряд хрещення ще немовлятами. А в юдеїв роблять це через обряд обрізання на восьмий день після народження дитини. Протестанти досягають цього через соціальну або громадську діяльність оскільки розуміють, що віруючим людина може стати тільки у свідомому віці.

І немає нічого дивного, що сфера освіти для релігії є бажане поле для своєї діяльності. І проникають туди різними способами. Через навчальні програми, через профілактику наркоманії, алкоголізму або інших негативних явищ, через спорт, мистецтво, організацію дозвілля дітей. Тому діти завжди будуть у сфері інтересів релігійних структур.  І як би не стверджували, що Україна це світська держава, саме суспільство в більшості своїй досить релігійне. Звідси й  випливає, що кожна дитина в країні тим чи іншим способом буде стикатися  з   релігією. Цього не уникнути. І чи буде це відбуватися сім'ї, у церкві, в школі, на тренуванні в спортивній секції, на заняттях музичної школи, у літньому таборі чи через телебачення не так важливо. Важливо хто з дорослих і з якою мотивацією буде це робити. У серця людей не проникнеш, і що на розумі у дитини не завжди прочитаєш по обличчю. Та й не кожна людина сам знає, що в ній таїться насправді. Ось де небезпека. Не релігія, не віра, а вовки в овечих шкурах. Не можливо заборонити вірити у щось до 18 років. З тютюном, алкоголем або з фільмами «для дорослих» це ще можливо. Але з релігією ні.

Ото, я переконаний - основна міра відповідальності за релігійне виховання дітей лежить на батьках.Далі частково на державі, що зобов'язана створити систему регулювання та контролю релігійної діяльності.


Немає коментарів:

Дописати коментар

Новости

Прихильники

Мій список блогів