Міф про монголо-татарське іго

Для того щоб прикрити непривабливу роль руських князів, а, згодом, і царів, у боротьбі з власним же народом , був придуманий жахливий за своїми масштабами і за своїм впливом на хід подальшої історії міф, – міф про татаро-монгольське ярмо. У наш час все більше дослідників цього смутного періоду історії все частіше схиляються до думки про те, що татаро-монгольське іго є історичною містифікацією. Таким чином, вони розглядають «історію татаро-монгольської навали» як спробу приховати реальні події минулого, а саме – братовбивчу війну руських князів, що вступили в боротьбу за переділ влади. За «татаро-монгольським іноземним вторгненням» стоять князівські міжусобиці. Справа в тому, що не всі князі «на місцях» «з радістю підтримали» прагнення московських князів до абсолютизації їхньої влади, та й в народі це теж не викликало «одноголосного схвалення». Ще б пак, адже йшлося про зміну суспільно-політичного ладу і навіть основ світогляду слов’ян, що сягають своїм корінням у глибину тисячоліть! Подібні реформи, справжньою метою яких було тотальне викорінення язичництва як основи народовладдя, вилилися в тривалу громадянську війну, – в ту саму, якої згодом було присвоєно ім’я «Татаро-монгольське ярмо» …

«Темна історія!»

Загальноприйнятий варіант історії, якому нас всіх навчають у школі і який переконливо розповідає нам про неосвічених слов’ян і їх вчених рятівників, дозволяє сьогодні переможцям, які перебувають біля керма влади (як світської, так і релігійної), вміло маніпулювати свідомістю народу. Народ, позбавлений доступу до власного історичного минулого, не може скористатися духовним досвідом своїх предків. Такі люди – як квіточки в вазочці, позбавлені коренів – повністю залежать від тих, хто підрізав їх під самий корінець. І зробив це лише на тій підставі, що, мовляв, в природних, природних умовах цим людям, подібно цим квітам, було б «гірше»! А про ЯКИЙ духовний досвід предків взагалі може йти мова, коли нас не просто позбавили інформації, а замінили, повністю підмінили її від першої до останньої літери? Не дивно, що сьогоднішні культурні, освічені люди вже і про ці буквах мають дуже туманне уявлення, але ж у них закладені ключі слов’янської духовності … Звичайно, не можна роздувати сенсацію в цьому вкрай делікатному питанні, пов’язаному не лише з історією слов’янських народів, але і з історією самої слов’янської душі, яка зачіпає в тому числі і самі основи релігійності й національної гідності слов’ян. Це питання вимагає детального, всебічного і зваженого вивчення … Або мовчати про це – все-таки краще? Незнання минулого дозволяє нашим нинішнім благодійникам проводити в життя свою програму під кодовою назвою «Міфологізація образу життя дохристиянських слов’ян», яка майстерно звеличує безсовісні вигадки до рангу недоторканних істин. Причому до традиційної демонізації слов’янського язичництва, до якої ми звикли з дитинства, додалася не менш витончена брехня – його абсолютна ідеалізація, а, отже, звеличення язичників до рангу «живих богів і богинь». І ось він, результат: у наш час кожен отримав можливість свято вірити в непогрішність саме своєї казки ! ..