Які Коляди без снігу

Іноді нам хочеться: от би цілий рік стояло літо!Завжди сонце, завжди спека … Ніяких тобі пальто, шуб, чобіт, ніякої мерзлоти, брудно-снігової каші під ногами. Бігаєш майже голий, майже босоніж. Краса!

Краса? Але як же тоді сніжинки, які так здорово ловити на рукавицю і розглядати їх казкової краси візерунки? А як же вогонь в печі або каміні, що дихають таким блаженним теплом? Як обійтися без снігового порипування, що лунко і ритмічно відлічує кожен твій крок? Без розписаних морозом шибок, без блискучих сонцем пухнастих заметів? Я колись у дитинстві дуже любив розкинутися посеред сніжного лугу, як на перину, і дивитися в небо. Люблю до цих пір виходити
на прогулянки в лютому, коли кружляє і завиває хуртовина. Насуну шапку до носа, комір підніму – і вперед…Дуже вже люблю, коли дорога до будинку встелена снігами і хуртовинами. Ось і виходить: нам без зими – ніяк! Бо ж зимові забави і задоволення – не порожні для нас слова. Краса засніжених полів і лісів зачаровує. І якщо сніг по якимось вищим причин затримується, незважаючи на те, що вже настала календарна для нього пора, робиться трохи сумно, немов чимось нас  дуже важливим обділили…Бо ж яке святкування Коляд без снігу, що ж то за Різдво…