Чудесна ніч

Різдвяна ніч – час чудес. Уже дві тисячі років люди із завмиранням серця чекають, коли в цей вечір на небі з’являться зірки. Одна з них – Віфлеємська, та, що світила над колискою Христа і привела до Нього пастухів і волхвів. Ця подія – серце всіх чудес, що відбуваються на землі. І хоч і в різні дні, але його святкують християни всього світу. 

Чудеса, які трапляються на Різдво, не гучні. Вони по-нічному тихі, але глибокі і проникливі. Адже основна їхня мета – достукатися до людського серця, підготувати його до звістки про те, що Син Божий прийшов у цей світ.

Чудеса цієї ночі нагадують про розчулення, яке панувало в печері, що стала першим будинком для Христа. Про захоплене і наївне поклоніння пастухів. Про те, як вся земна мудрість в особі трьох волхвів прийшла вклонитися Новонародженому.

За переказами, це був рідкісний рік, коли на землі не було воєн. Це і стало одним з головних чудес Різдва. Своїм народженням Христос приніс мир – не тільки між людьми, але і між людиною і Богом. Але це не єдине диво, пов’язане з Його появою на світ. За переказами, Христос народився опівночі, між суботою і неділею.І весь всесвіт запам’ятав цю ніч.

У Віфлеємській печері, в саму мить народження Сина Божого, раптово забило джерело води прямо з каменю. А в далекому Римі із землі пробилося джерело запашного масла, який стікав у Тибр, і звалився язичницький храм, якому обіцяли стояти вічно, і на небі з’явилося три сонця. Над територією сучасної Іспанії в ту ніч з’явилася хмара, що світить яскравим світлом, а на самій святій землі, в Ізраїлі, дивовижним чином розцвіли виноградники, хоча було зовсім не час їх цвітіння.

Сама Віфлеємська зірка, яка привела до печери з новонародженим Христом волхвів, за переказами, запалилася на день і годину, коли архангел Гавриїл благовістив Діві Марії про те, що вона народить Сина Божого. Зірка загорілася над Вавилоном – осередком язичницької мудрості тих днів – і привернула увагу трьох царствених мудреців, які вирушили в далеку подорож, слідуючи за її світлом, яке й привело їх до колиски Христа рівно в ніч Різдва.

Три волхви, Валтасар, Гаспар і Мельхіор, принесли в дар Христу золото, ладан і смирну – три дари для Царя, Бога і людини. Ще одним дивом, на якому явно лежить відблиск Різдва, можна вважати те, що ці дари збереглися до наших днів, і зараз знаходяться в монастирі святого Павла на Афоні.

Золото волхвів – це двадцять вісім невеликих пластин різної форми: трапеція, чотирикутник, багатокутник. На кожній зображений найтонший філігранний орнамент, візерунок якого жодного разу не повторюється. Ладан і смирна – невеликі, величиною з горіх, кульки, всього їх близько сімдесяти штук.

Крізь всі минулі століття дари волхвів і понині творять чудеса – вони до цих пір пахнуть, а дотик до них зцілює тих, хто одержимий бісами.

З різдвяними чудесами нерозривно пов’язане ім’я святого Миколи Мир-Лікійського. Саме йому ми зобов’язані традицією дарувати на Різдво подарунки. За переказами, святий Миколай у різдвяну ніч таємно залишав біля дверей найбідніших прихожан золоті яблука, солодощі і гроші. Жителі міста, де жив святий, вважали це чудом і тільки через багато років дізналися, що цими чудесами вони зобов’язані своєму єпископу.

Найвідоміша історія про різдвяне диво святого Миколая – це розповідь про те, як він зберіг трьох дівчат від роботи в публічному домі. Їх зневірений від бідності батько готовий був відправити дочок на ганебні заробітки. Але святий Миколай, якому Бог відкрив задум батька, таємно підкинув у їхній будинок три мішечки із золотом. Цим він допоміг дівчатам накопичити придане і вийти заміж.

Звичайно, головне диво наступаючої ночі – це саме Різдво. Воно незаперечно перевершує всі інші події, що трапилися в цьому світі. Але все-таки, напевно, кожен чекає чогось для себе – знак, що Бог пам’ятає його особисто і загляне саме до нього…